Історична довідка
У 1885 році інспектор народних училищ Волинської губернії одержав дозвіл відкрити в Янушполі однокласне народне училище. Через рік у селищі було відкрито школу на 38 учнів. У ній навчалися діти заможних селян, панів та чиновників. Для дітей бідняків двері у школу були зачинені.
До революції культурний розвиток селища був на низькому рівні. Із 7445 чоловік лише 80 жителів вміли читати і писати.
У кінці 1919 року рішенням Янушпільського волревкому біло відкрито у селищі п’ять хат – читалень. Уже з 1923 року працювали у селищі одна початкова школа та три семирічні школи (єврейська, польська, українська), в яких навчалося 738 дітей. Уже в 1930 році всі громадяни селища віком від 11 до 40 років уміли читати і писати.
Напередодні Другої світової війни в Янушполі було запроваджене обов’язкове семирічне навчання. У цей час працювало три семирічні школи, одна середня загальноосвітня школа та школа з підготовки молоді селища, яка мала семирічну освіту. У цих школах навчалось близько 1200 учнів.
У трьох семирічних школах, зокрема, навчалося 600 учнів, у середній загальноосвітній школі – 500 учнів, у школі робітничої молоді – близько 100 учнів. У цих школах працювало 63 вчителі з вищою та середньою освітою.
За період окупації в Янушполі працювала кілька місяців гімназія для старших учнів. Проте школярі довго її не відвідували, так як з гімназії дуже швидко можна було потрапити на роботу в Німеччину.
Після війни в Янушполі відновлюють роботу районний відділ освіти і три школи: початкова, семирічна і середня. Пізніше знову почала працювати школа з підготовки сільської молоді, яка не мала семирічної освіти.
В цей час Янушпільському відділу народної освіти, якому підпорядковувались 10 початкових, 12 семирічний і 4 середні школи, потрібні були досвідчені педагоги. Відділу освіти було довгий час, аж до ліквідації району завідуючим районним відділом народної освіти працював В. П. Чабан. Старожили селища добре відгукуються про людей, які працювали на педагогічній ниві ще до війни, П. А. Манюту, О. І. Василевського, Р. В. Малахівського, В. А. Огороднійчука, О. В. Мудрука, К. О. Філонця.
На 1965 рік в Іванополі працювало три школи - середня масова, В якій навчалося близько тисячі учнів, восьмирічна - 400 учнів та середня школа робітничої молоді, в якій навчалось 150 чоловік.
У ці роки загальне число учнів сягало за 1500 чоловік. Класи були переповнені, в деяких кількість учнів сягала до 50 школярів. Класи розміщувались у спортивному залі школи і навіть в роздягальнях.
У 1968 році, за допомоги Іванопільського цукрокомбінату і безпосередньої активної участі директора М. І. Фоміна, в Іванополі закінчується будівництво триповерхової школи.
У 1976 році восьмирічна школа об’єднається із середньою і випускає три десяті й два восьмі класи. На базі восьмирічної школи утворюється міжшкільний навчально-виробничий комбінат.
За період з 1968 по 2000 рік Іванопільська загальноосвітня школа випустила 2428 учнів з середньою освітою, а 2868 учнів отримали свідоцтва про восьмирічну освіту.
Директорами освітнього закладу були: В. П.Чабан ,Н. Г. Фоміна,
П. П. Матюхов, Я. І. Тринчій, В. М. Шапар, Л. В. Кругліков, В. М. Сінько, Т. М. Шапар,В. І. Сінько, Т. Ф. Шиманська.
Іванопільську загальноосвітню школу І –ІІІ ступенів Чуднівської районної ради Житомирської області реорганізовано в Іванопільську гімназію Чуднівської районної ради Житомирської області.
Іванопільську гімназію реорганізовано у КЗ "Іванопільський ліцей"
